Написать нам

BEPS на практиці: 4 судові справи, що ілюструють, як може працювати деоффшорізація в різних країнах

Головна / Новини / BEPS на практиці: 4 судові справи, що ілюструють, як може працювати деоффшорізація в різних країнах
 

На папері план BEPS – це про прозорість, справедливість, наповнення бюджетів та допомога бізнесу, який хоче працювати прозоро. Але що виходить на практиці в тих країнах, які вже перейшли на стандарти роботи, розроблені ОЕСР? Ми знайшли кілька судових справ, які показують, як можуть бути витлумачені Фемідою ті чи інші положення плану BEPS.

Справа №1. ФСБ використала декларацію про амністію капіталів як доказ у кримінальній справі проти бізнесмена

Ілюстрація до теми – «податкова амністія і ризики для бізнесменів»

Суть справи: Йдеться про кримінальну справу проти співвласника компанії «Усть-Луга» Валерія Ізрайліта. У 2016 році бізнесмен задекларував контрольовані ним іноземні компанії, квартиру в Лондоні, акції, банківські рахунки.

У 2017 році ФСБ отримала від податкової служби декларацію бізнесмена і на підставі цього документів порушила кримінальну справу про виведення коштів за кордон за підробленими документами і легалізацію грошових коштів (стаття 193.1 КК і 174.1 КК). Крім того, Ізрайліт звинувачується в шахрайстві (стаття 159 КК).

За версією слідства, бізнесмен намагався купити власну яхту у підконтрольної йому компанії. Однак захист бізнесмена наполягав у суді на виключенні із доказів декларації про амністію капіталів, так як це суперечить законодавству, в якому сказано що спецдекларація не може використовуватися як доказ у судовій справі. Але Смольнинський суд Санкт-Петербурга проігнорував вимогу захисту. Навіть не зважаючи на те, що Верховний суд РФ в своєму роз’ясненні підтвердив правоту позиції захисту бізнесмена, що, однак, не змінило рішення Смольнинський суду, який не бачить порушення в тому, що спецдекларація податкової амністії фігурує серед доказів у кримінальній справі.

Статус справи: справа триває.

Справа №2. Нідерланди і Starbucks проти Єврокомісії

Ілюстрація до теми – зловживання податковими пільгами

Суть справи: В липні 2013 року Єврокомісія затребувала у нідерландського уряду дані про податкові преференції для кавового гіганта Starbucks, розпочавши розслідування проти компанії.

З квітня 2008 року голландська компанія групи Starbucks, яка займається обжарюванням кави (Starbucks Manufacturing EMEA BV – SMBV), уклала угоду про попереднє погодження цін (APA – advanced pricing agreement) з урядом Нідерландів, закріпивши за собою право застосування методу чистого прибутку для визначення ціни контрольованих операцій на території Європи.

Така угода, на думку Єврокомісії, привели до невиправданого зменшення бази оподаткування. Зокрема, під сумнів було поставлено правомірність використання методу чистого прибутку. Єврокомісія вказала, що компанія повинна була б використовувати метод порівняння неконтрольованої ціни.

Голландська компанія, на думку Єврокомісії, не повинна була сплачувати роялті за використання ноу-хау, оскільки такий підхід, нібито, суперечить діловій практиці ведення бізнесу в даній сфері: «Ніхто і ніколи не платить роялті за ноу-хау в процесі обсмажування кави» – пояснювала свою позицію ЄК.

Словом, в Єврокомісії вирішили, що Нідерланди, уклавши угоду щодо погодження ціни зі Starbucks, надавали кавовому гігантові заборонену форму державної підтримки, що суперечить умовам антимонопольного законодавства ЄС.

Підсумок: Рішенням від 21 жовтня 2015 року ЄК фактично зобов’язала Нідерланди донарахувати податків і пені компанії Starbucks. Нідерланди подали апеляцію через 2 дні після цього рішення і 24 вересня 2019 року суд ЄС загальної юрисдикції скасував рішення Єврокомісії, задовольнивши апеляцію Нідерландів і Starbucks.

Справа №3: ​​Італія проти Netflix

Ілюстрація до теми – «substance, економічна присутність, оподаткування цифрових компаній»

Суть справи: В жовтні 2019 року прокуратура Мілана порушила справу про ухилення від сплати податків проти стріммінгового сервісу Netflix. Згідно з позицією обвинувачення, сервіс не платить податки в Італії, хоча число його передплатників тут сягає майже 1,5 мільйонів чоловік, отже, компанія веде бізнес в країні, отримує тут дохід і повинна платити податки.

Представники компанії в свою чергу заявили, що в Італії сервіс не має «фізичної присутності» у вигляді офісу, співробітників і т.п., а значить, його не можна вважати «працюючим в Італії». У відповідь, прокуратура заявила, що використання місцевої інфраструктури (оптоволоконних кабелів і т.п.) можна вважати економічним присутністю.

Підсумок справи: справа все ще розглядається. Але раніше за подібними позовами Італія вже отримала понад 5 мільярдів євро від Амазон, Гугл та інших цифрових гігантів. Правда, в тих випадках у компаній були офіси в країні.

Справа №4. Італійська податкова служба проти юридичної особи – резидента Італії з дочірньою компанією в Німеччині

Ілюстрація до теми – «застосування договорів про уникнення подвійного оподаткування»

Верховний суд Італії в листопаді 2019 року виніс кілька рішень про тлумачення податкової угоди про уникнення подвійного оподаткування між Італією і Німеччиною (рішення № 29635, 30140, 30347 від 2019 г.).

Справа стосувалася італійської материнської компанії, яка отримує дивіденди від своєї німецької дочірньої компанії. Податкове управління Італії прийшло до висновку, що батьківська компанія не мала права на повне звільнення від податку на дивіденди, що передбачено італо-німецьким договором, оскільки дивіденди вже звільнені від податку на прибуток в Німеччині.

Підсумок справи: Верховний суд відхилив доводи Агентства доходів Італії, заявивши, що звільнення або незвільнення дивідендів від оподаткування за договором не залежать від того, чи обкладалися доходи материнської компанії податками в Німеччині.

Бонусна справа. Перше судове рішення по substance (США, 1935 рік)

У 1935 році Верховний суд США прийняв знакове рішення у справі Gregory v. Helvering, яке стало родоначальником двох юридичних доктрин: ділової мети і превалювання суті над формою. Люди, які стежать за сучасними податковими та юридичними процесами прекрасно розуміють, що обидві доктрини – основа деоффшорізаціі. В ході цього слухання була вперше сформульована «Доктрина ділової мети». Отже, відповідно до рішення Верховного суду США:

“Доктрина ділової мети полягає в тому, що, якщо операція не має будь-якої суттєвої комерційної мети, окрім як уникнення або зниження федерального податку, податкове законодавство не буде брати до уваги цю операцію. Доктрина превалювання суті над формою полягає в тому, що для цілей федерального податку зобов’язання платника податків визначається на підставі економічної суті угоди, остання відрізняється від її юридичної форми “.

Як бачимо – термінологія цілком сучасна. І що важливо – ідея про ретельніші перевірки ділових операцій платників податків народилася в 1935 році, коли США і західний світ відбудовували економіку після кризи, що увійшла в історію під назвою «Велика депресія».

Підсумки

Насправді передбачити застосування приписів ОЕСР в кожній конкретній країні складно. Обіцяна податкова амністія не обіцяє безумовного «прощення» всіх гріхів, особливо в пострадянських умовах, де податкові служби можуть по-своєму тлумачити ті чи інші норми. Показовим є також приклад Італії: ця країна вважає ознакою економічної присутності лише те, що контент компанії розповсюджується за допомогою місцевої інфраструктури. У той же час, суди цієї країни лояльно ставляться до застосування угод про уникнення подвійного оподаткування.

Тому висновок банальний: теорія і судова практика можуть сильно відрізнятися один від одного. Всі норми, передбачені в плані BEPS, можуть серйозно змінитися і набути «національного колориту».

Якщо вас цікавлять питання, пов’язані з деоффшорізаціею і оподаткуванням – приходьте на наші семінари!

Comments(0)

Leave a Comment