Написать нам

Розбір законодавства про КІК, випуск 1: що таке «контрольована іноземна компанія» і хто є «контролером»?

Головна / Новини / Розбір законодавства про КІК, випуск 1: що таке «контрольована іноземна компанія» і хто є «контролером»?
 

З 23 травня в Україні набрав чинності закон 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», раніше відомий як «законопроект 1210». Одна з найважливіших «новинок» цього закону – він вводить в вітчизняне правове поле поняття «контрольовані іноземні компанії», що дозволить українським фіскальним органам оподатковувати іноземні компанії, що контролюються українськими резидентами. Ми розібрали законодавчі зміни і виокремили все найголовніше, що треба знати про українське законодавство про контрольовані іноземні компанії.

Що вважається контрольованою іноземною компанією (КІК)?

Контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі, що знаходиться під контролем фізичної або юридичної особи – резидента України.

При цьому юридичною особою може визнаватися корпоративне утворення (об’єднання) або організація, наділена правом володіти активами, мати права та обов’язки та здійснювати діяльність від власного імені та незалежно від засновників, учасників або форми власності. Наявність у контрольованої іноземної компанії статусу юридичної особи визнається відповідно до законодавства її реєстрації.

У деяких випадках до контрольованої іноземної компанії може прирівнюватися іноземне утворення без статусу юридичної особи. Іноземне утворення без статусу юридичної особи – це утворення, зареєстроване без створення юридичної особи, яке має право здійснювати діяльність, спрямовану на отримання доходу (прибутку) в інтересах своїх учасників, партнерів, засновників, довірителів або інших вигодоотримувачів.

Утвореннями без статусу юридичної особи можуть бути партнерства, трасти, фонди, інші установи та організації. До утворень без статусу юридичної особи прирівнюються особи – нерезиденти, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, які відповідно до особистого закону не є юридичними особами.

Хто є контролюючою особою з точки зору закону 466-IX

В законі 466-ІХ сказано, що контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.

Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою, якщо резидент України (фізична або юридична особа:

а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або

в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

ВАЖЛИВО! Резидент (резиденти) України не визнається (визнаються) контролюючою особою, якщо їх володіння часткою у контрольованій іноземній компанії реалізовано через пряме або опосередковане володіння в іншій юридичній особі – резиденті України, за умови, якщо остання вже визнається контролюючою особою та на неї покладається зобов’язання щодо оподаткування скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії.

Що розуміється під поняттям «частка в іноземній юридичній особі»?

Під часткою в іноземній юридичній особі розуміються корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права і правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:

а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або

б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.

У разі якщо відповідно до належного фізичній особі розміру частки обсяги прав, передбачені підпунктами “а” – “в” цього підпункту, є різними, для цілей цього Кодексу приймається найбільше значення такої частки.

Як розраховується частка володіння в іноземній юридичній особі?

Щоб зрозуміти, якою часткою в іноземній компанії володіє резидент України (фізична чи юридична особа), потрібно підсумувати такі частки:

  • частки, що належать резиденту (фіз. чи юрособі) безпосередньо або опосередковано через інших осіб, у тому числі через утворення без статусу юридичної особи;
  • частки, що належать будь-яким пов’язаним особам такої фізичної або юридичної особи безпосередньо або опосередковано через інших осіб.

Розмір частки опосередкованого володіння розраховується:

  • у разі володіння через один ланцюг осіб, які володіють частками одна в іншій, – шляхом множення часток.

Наприклад, якщо резидент України володіє компанією «Альфа» на 75%, а компанія «Альфа» має 25% частки в іноземній компанії, то резидент буде вважатися володарем частки в іноземній компанії в 18,75% (0,75*0,25=0,1875, або 18,75%).

  • у разі володіння через кілька ланцюгів осіб, які володіють частками одна в іншій, – шляхом підсумовування часток у кожному такому ланцюгу.

Наприклад:

Перший ланцюг осіб

 Резидент України володіє компанією «альфа» на 75%, а компанія «альфа» на 25% є власником іноземної компанії.

Другий ланцюг осіб

Той же резидент володіє 75% компанії «Бета», а компанія «Бета» – 25% тої ж самої іноземної компанії, що і компанія «Альфа».

Як ми знаємо з попереднього пункту, ступінь володіння іноземною компанію при таких частках в ланцюгу складає 18,75, а оскільки ланцюгів два – то ці частки підсумовуються і маємо таким чином частку володіння в кінцевій іноземній компанії (до якої ведуть обидва ланцюги) – 37,5% (18,75% частка в першому ланцюгу +18,75% – в другому).

При цьому для цілей розрахунку опосередкованого володіння, у разі якщо особа фактично володіє часткою в розмірі понад 50 відсотків (через один або кілька ланцюгів) над юридичною особою у ланцюгу, вважається, що фізична особа володіє часткою в такій юридичній особі у розмірі 100 відсотків.

У разі якщо особа здійснює фактичний контроль над наступною юридичною особою у ланцюгу, вважається, що така особа володіє часткою в наступній юридичній особі у розмірі 100 відсотків.

Особа вважається такою, що володіє часткою в іншій юридичній особі, у разі:

  • володіння на підставі права власності, або
  • якщо право власності на відповідну частку юридично належить іншим особам, які діють в інтересах такої особи.

Особа вважається володарем частки в іншій юридичній особі, у разі, якщо така особа є засновником трасту, власником частки майна фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, до активів якого входить зазначена частка, або учасником (партнером з повною або обмеженою відповідальністю) партнерства, до активів якого входить частка в юридичній особі.

Що є «фактичним контролем» над компанією?

За законом 466-IX, особа вважається такою, що здійснює фактичний контроль над юридичною особою, якщо вона може здійснювати суттєвий або вирішальний вплив на рішення юридичної особи щодо укладення угод, розпорядження активами та прибутком, припинення діяльності незалежно від юридичного оформлення такого впливу.

Фактичний контроль встановлюється на підставі (але не виключно) хоча б однієї з таких обставин:

а) надання особою зобов’язуючих вказівок органам управління юридичної особи;

б) ведення особою перемовин про укладання угод та узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються органами управління або виконуються органами управління юридичної особи без додаткового затвердження;

в) наявність у особи довіреності на здійснення суттєвих правочинів від імені юридичної особи, що видана на термін більш ніж один рік та не передбачає попереднього погодження таких правочинів органами управління юридичної особи;

г) здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або можливість блокувати операції за такими рахунками;

ґ) зазначення особи в якості засновника (бенефіціара, фактичного вигодонабувача) юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків, якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, засновником (бенефіціаром, фактичним вигодонабувачем) якого є така особа.

Коли закон набуває чинності?

Більшість положень закону 466-ХІ почали діяти з 23 травня 2020. Що стосується законодавства про контролюючі іноземні компанії – воно вступає в силу з 1 січня 2021 року. В законі сказано, що пункт за яким особа визнається контролером компанії, якщо має частку в 10%, але є інші резиденти України, з якими сукупно володіє 50% компанії – починає діяти лише з 2023 року. До того часу замість 10% буде діяти частка в 25%.

Це наш перший матеріал присвячений новому законодавству про КІК, в наступних випусках ми розберемо питання звітності та оподаткування контрольованих іноземних компаній. Слідкуйте за нашими матеріалами!

Окрім того, наші експерти проводять вебінари, де обговорюються останні законодавчі зміни, в тому числі і питання контрольованих іноземних компаній. Розклад вебінарів дивіться тут.

Коментар експерта: Іванна Пилипюк, керуючий партнер компанії ICG

Закон 466-IX, як і будь-який інший закон зі сфери податків, сприймається бізнесом насторожено, дещо навіть з підозрою. Конкретно про 466-ХІ треба сказати, що він складно написаний, багато в чому не допрацьований і, звичайно, викликає багато запитань.Що стосується роботи міжнародних компаній – основні зміни торкнулися ролі та положення компаній-нерезидентів, що мають припинити існувати в якості компаній-«пустишок» і механізмів для мінімізації оподаткування. Компанія – це не ціль, а інструмент для роботи на тому чи іншому ринку. Компанія – це не папка з паперами, а повноцінний офіс та кваліфікований персонал. Тому для великого бізнесу, в плані роботи з нерезидентами, цей закон мало що змінить, вони й так працюють з механізмами, що дозволяють легально економити на податках. А ось середньому бізнесу треба зважити переваги й недоліки нових реалій компаній-нерезидентів і чи зможуть вони дозволити собі існування таких структур. Звісно, частина підприємців будуть змушені закрити свої пов`язані і непов`язані структури. Але ті, хто хочуть бути конкурентними і гнучкими на ринку, кому потрібно завойовувати нові ринки – без іноземних компаній не обійтись.Закон 466-ХІ містить суттєві зміни, але це не наше українське ноу-хау, це частина всесвітнього плану BEPS, який має на меті зробити міжнародний бізнес прозорим та відкритим. Зрештою, закон 466-ХІ вводить в українське законодавство більше половини «кроків» плану BEPS і через це бізнесу треба перебудовуватись. Але нам, в Україні, до цього не звикати.

Comments(0)

Leave a Comment